Якщо навколишній світ колись здавався вам нереальним, ви відчували себе наче уві сні або мали відчуття, що між вами та іншими ніби стоїть прозора стіна – можливо, ви маєте досвід дереалізації. У матеріалі розповідаємо, що це за стан та як з нього вийти.
Що таке дереалізація?
Дереалізація – це відчуття відірваності від того, що вас оточує. Як для типу дисоціації, для дереалізації характерне відчуття роз’єднаності між тілом, думками та відчуттям себе.
Дослідження показують, що короткочасні епізоди дереалізації є поширеним явищем – від 26% до 74% людей хоча б раз у житті відчували дереалізацію. Найчастіше цей стан провокують стрес, тривожність, слабкість, вживання психоактивних речовин. А згідно з дослідженням причиною тривалої дереалізації може бути психологічна травма або відхилення у здоров’ї.
Дереалізація може бути симптомом таких ментальних розладів, як ПТСР та тривожний розлад. Помітивши таку проблему важливо вчасно звернутися за допомогою до фахівця, оскільки часте проживання дереалізації може суттєво впливати на якість життя.
Читайте матеріал «Як допомогти близькій людині з ПТСР»
Симптоми дереалізації
Зазвичай дереалізація трапляється епізодично і може тривати від декількох секунд до годин. Більш хронічний стан дереалізації може тривати від декількох днів до місяців. Впізнати її можна за відчуттям втрати зв’язку з реальністю та туманним сприйняттям того, що вас оточує. Дереалізація, симптоми якої також можуть бути спричинені тривожністю, за частих повторень та при зниженні якості життя має лікуватися у психіатра та психотерапевта.
Симптоми дереалізації:
- Сильне відчуття перебування уві сні, подібне до трансу, яке відрізняється від відчуття вашої нормальної реальності
- Викривлене відчуття часу, коли здається, що час або тягнеться або йде занадто швидко
- Викривлене відчуття звуків, коли знайомі звуки здаються занадто гучними, тихими або непередбачуваними
- Сприйняття світу, наче він позбавлений кольору, життя та реальності
- Викривлене сприйняття об’єктів та людей: вони можуть здаватися занадто великими або маленькими, мати нетиповий розмір чи текстуру
- Відчуття тривоги через невпевненість у власній свідомості. Симптоми дереалізації можуть викликати занепокоєння та паніку
Загалом дереалізація проявляється у відчутті непричетності до того, що відбувається навколо, ніби ви знаходитеся у бульбашці та нічого не можете з цим вдіяти.
Читайте матеріал «Про себе “тут і зараз”: як працює гештальт-терапія»
Дереалізація vs деперсоналізація
Подібним станом до дереалізації є деперсоналізація. Деперсоналізація полягає у відчутті, ніби ви спостерігаєте за своїми думками та діями зі сторони.
Деперсоналізація та дереалізація є подібними станами, який люди відмічають, наче “знаходження у тумані”. Поза симптомами дереалізації при деперсоналізації людина проживає:
- Відрізаність від реальності
- Викривлене сприйняття себе
- Відчуття, наче ви робот
- Відчуття недостатнього контролю над собою
- Хвилювання, що ваші спогади та думки не є вашими
Причиною деперсоналізації може бути проживання сильного стресу та тривоги, а також наявність психологічної травми. Також серед причин:
- Депресія, оскільки деперсоналізація є одним із симптомів розладу
- Тривожний розлад, при якому деперсоналізація є механізмом, який мозок використовує для проживання стресу
- Персональні особливості, як уникання складних ситуацій чи їх інтелектуалізація
- Вживання психоактивних речовин, як стимулятори, марихуана, галюциногени та алкоголь
Читайте матеріал «”Я постійно хвилююся”: коли тривожність потребує лікування»
Причини дереалізації
У випадку з психічними розладами завжди є декілька гіпотез їх виникнення. Так і з дереалізацією, як симптомом, складно визначити єдину причину її виникнення.
Серед причин, які можуть провокувати дереалізацію:
- Шизофренія – дереалізація є поширеним симптомом при цьому розладі
- Панічні атаки
- ПТСР – дереалізація може виникати під час проживання травмівних флешбеків та відчуттів
- Травма дитинства
- Досвід сексуального насилля
- Вживання психоактивних речовин, як стимулятори, марихуана, галюциногени та алкоголь
- Наявність психічних розладів
- Наявність неврологічних станів, пов’язаних з мозком (мігрені, операція на мозку тощо)
Також дереалізація може виникати при тривожному розладі та від сильного стресу. Стан дереалізації є діагностичним критерієм для діагностування психіатром тривожного розладу.
Читайте матеріал «Психолог, психотерапевт, психіатр: до кого звернутися, коли сумно?»
Як вийти з дереалізації?
Якщо у вас дереалізація, що робити? Спершу важливо визначити, яку ступінь дереалізації ви проживаєте. Якщо епізоди дереалізації трапляються рідко і не впливають на ваше щоденне життя, буде достатньо зрозуміти чи переживали ви останнім часом стрес, чи тривогу та дати собі добре відпочити.
Якщо симптоми дереалізації трапляються регулярно і ви помічаєте, що не можете бути “тут і зараз” у ваших стосунках з людьми, втрачаєте продуктивність на роботі, не в змозі доглядати за собою – варто звернутися за підтримкою до фахівців. Дослідження підтверджують, що фахова підтримка при дереалізації допомагає відновитися й налагодити якість життя.
Варіанти допомоги при дереалізації:
- Психотерапія
Психотерапія допоможе зрозуміти симптоми дереалізації та вирішити частину з них або звільнити від цього стану повністю. Когнітивно-поведінкова терапія, психодинамічна терапія, діалектично-поведінкова терапія та EMDR-терапія є популярними методиками для роботи зі станами дисоціації, згідно з проведеними дослідженнями.
- Медикаментозна терапія
При дереалізації чи деперсоналізації можуть призначити ліки. Найчастіше це робить лікар психіатр при виявленні у пацієнта шизофренії чи ПТСР. Також пацієнту можуть бути призначені ліки, якщо дереалізація є симптомом тривожного або депресивного розладу. Коли ж людина має розлад дереалізації або деперсоналізації, їй теж прописують антидепресанти, антипсихотичні ліки або ліки проти тривожності, оскільки окремої групи ліків проти дисоціацій немає.
- Механізми самопідтримки
Захист від дереалізації та деперсоналізації – наявність налагодженої рутини боротьби зі стресом. Оскільки саме стрес є головним каталізатором дисоціацій. До такої рутини належать такі механізми самопідтримки, як медитація, фізична активність, майндфулнес, ведення щоденника, наявність позитивного мислення та образу життя. Головна умова – регулярно дотримуватися цієї рутини, щоб потім радіти довготривалому ефекту.
Загалом дереалізація не означає, що з вами щось не так. Вона є так званим захисним механізмом організму для боротьби зі стресом. Якщо ви відчуваєте, що цей стан має суттєвий вплив на ваше щоденне життя, не нехтуйте зверненням до спеціаліста.
Читайте матеріал «Самопідтримка під час війни: що робити, щоб бути у стабільному стані»
