Перфекціонізм – прагнення бути ідеальним завжди та в усьому – може як призвести до видатних результатів, так й стати причиною психічних розладів на кшталт депресії. Розбираємося, як не спотворити своє життя у прагненні ніколи не помилятися, а також вчимося радіти «достатньо гарному» замість «ідеального».
Що таке перфекціонізм?
Перфекціонізм – це психологічна характеристика притаманна особі, яка в усьому прагне до ідеалу й дуже важко сприймає найменші недоліки та критику. «Перфекціонізм – це надмірні вимоги до себе, зацикленість на результаті, який ніколи не задовільний», – пояснює психотерапевтка Mentoly Альона Шостак.
Як вказує психотерапевтка, особа-перфекціоніст завжди прагне бути найкращою, ідеальною, досконалою. При цьому людина з перфекціонізмом не помічає власних досягнень, багато себе знецінює, критикує й прокрастинує.
Перфекціоніста можна впізнати за такими ознаками:
- Зависокі стандарти до себе та інших – людина прагне й вимагає бездоганності від себе й, відповідно, переносить цю вимогу на своє оточення.
- Акуратність та обережність – людина надає велике значення тому, щоб ідеально виглядати, рухатися, слідувати правилам. Часто перфекціоністи є авторами правил, яким мають відповідати самі та яким мають слідувати інші, адже тільки так можна наблизитися до поставленої планки.
- Невпевненість в собі або низька самооцінка – через недостатність любові до себе та прийняття людина намагається бути ідеальною, щоб перекрити своїми «бездоганними» вчинками та досягненнями свої недоліки.
- Амбітність – надзвичайна жага безупинного розвитку та досягнень може сприяти розвитку перфекціонізму, адже щоб досягнути гарних результатів, треба бути кращим за інших.
- Схильність ідеалізувати світ – маючи в голові ілюзорне уявлення про «ідеальний світ», людина з перфекціонізмом прагне жити в нафантазованій реальності, роблячи для цього все та навіть більше.
«Коріння перфекціонізму завжди індивідуальні й походять з історії зростання людини. Наприклад, коли від дитини вимагали найкращих результатів, критикували її та порівнювали з іншими, в дорослому віці ця людина житиме зі сформованою думкою, що вона має бути найкращою, щоб її любили та приймали», – розповідає Альона Шостак. Таким чином перфекціонізм у дітей часто переноситься у дорослий вік, коли людина продовжує робити все можливе якнайкраще, щоб отримати схвалення.
Чому в перфекціонізмі більше мінусів ніж плюсів?
«Перфекціонізм – це наполегливе прагнення до ідеалу. Чи може він бути здоровим, якщо нічого ідеального не існує?» – зауважує психотерапевтка.
Однак, перфекціонізм все ж таки може бути нормальним. За словами Альони Шостак, прагнення якісно виконувати свою роботу, бажати високих результатів й при цьому не занепадати у випадку невдачі – це здорове відношення до життя та прояв здорового перфекціонізму.
Зараз суспільство схвалює бажання бути ідеальними – на роботі, в стосунках, зовнішньо, у соціальних відносинах та з самими собою – й заохочує робити для цього більше, ніж достатньо. Коли людина в прагненні бути ідеальною дає собі можливість видохнути й зупинитися, можна стверджувати про здоровий рівень перфекціонізму. Коли ж одержимість прагненням до ідеалу поглинає весь час та думки, перфекціонізм є невротичним і тоді вже розглядається перфекціонізм, як психологічна проблема. Невротичний перфекціонізм знижує якість життя, стає причиною проблем на роботі та в житті, сприяє знеціненню себе.
Невротичний перфекціонізм можна виявити за такими ознаками:
- Постійне почуття тривоги
- Постійна потреба в схваленні
- Синдром самозванця – постійні думки, що зробленого недостатньо, а наявні досягнення є вдачею, а не результатом праці
- Зниження мотивації працювати або розвиток невротичного трудоголізму. Через думку «або ідеально, або ніяк» виникають дві полярні поведінки: складно робити хоча б щось через страх помилитися та не досягнути ідеального результату або нездоровий трудоголізм, коли задля доведення результату до ідеального стану особа з перфекціонізмом може відмовляти собі у відпочинку, спілкуванні, їжі та будь-чому, щоб не відволікатися від своєї найбільшої мети
Як боротись з перфекціонізмом?
Ми вже знаємо, що перфекціонізм є невротичною особливістю, коли людина в погоні за ідеалом відмовляється від задоволення жити спокійним життям, обираючи постійний стрес та хвилювання через думки, що навіть маленьке послаблення може призвести до помилки.
Якщо ви дисциплінована, відповідальна та цілеспрямована людина – ви здорова людина, яка знає чого хоче й робить для досягнення своєї мети все можливе. Але не ціною свого фізичного та ментального здоров’я. Якщо ж ви помітили в собі прояви невротичного перфекціонізму, психотерапевтка радить «усвідомити та прийняти цей стан. Поступово, маленькими кроками знижувати вимоги до себе, не сварити себе за помилки, вчитися приймати власну обмеженість – ви не здатні зробити все-все-все і це нормально. Помічайте найдрібніші свої досягнення та хваліть себе за них».
Щоб допомогти собі побороти перфекціонізм:
- Стежте за своїми думками – помічайте думки, які сприяють стресу від вимоги бути ідеальними. Вчіться розрізняти реалістичні цілі та недосяжні стандарти.
- Вчіться робити помилки – на шляху розвитку та досягнення найкращого результату неможливо оминути помилок та критики. Вчіться ставитися до цього не як до своїх слабкостей, а до точок розвитку.
- Приймайте себе – порівнюйте себе із собою вчора. Не беріть собі за приклад інших людей – вони мають свій унікальний досвід, а ви також унікальні у своєму. Пізнавайте себе та приймайте такими, якими ви є.
- Час для відпочинку – обов’язково відпочивайте. Виділяйте час на розваги та відволікайтеся від буденності.
Як зауважує Альона Шостак, шлях зцілення від перфекціонізму можна пройти як самостійно, так й разом з фахівцем, який допоможе знайти нові сенси й розвинути свій ментальний стан за допомогою вправ та практик, які будуть ефективними саме для вас. Перфекціонізм, психологія якого полягає у баченні себе та своїх дій завжди неідеальним, часто потребує фахового втручання для поліпшення життя в якісну сторону.
